Всі новини

Таксі "ЗАБАВА": довеземо з вітерцем

Таксист Сергій ЧУГАЙ: «Елементарне «дякую» піднімає настрій"

Нині складно уявити життя без послуг таксі. Адже часто ми запізнюємося на роботу, потяг чи важливу зустріч, і в такому разі звертаємося  до служби оперативних перевізників.

Професія водій таксі, попри збільшення кількості автомобілів у населення, завжди затребувана. І у цій сфері завжди буде попит на професіонала, який добре знає місто чи село, вчасно доставить пасажира до місця призначення та їздить на справному, охайному транспортному засобі.

Нам вдалося зустрітися із володимирчанином Сергієм Чугаєм – чоловіком, який 10 років тому розпочав у Вололодимирці надавати послуги таксі. Власне і тоді зародилося усім відома служба таксі під назвою «Забава».

Напередодні Дня таксиста, який прийнято в Україні відзначати 22 березня, Сергій погодився розповісти про тонкощі своєї роботи та те, чи боїться конкуренції?

– Сергію, пригадуєте перші місяці своєї роботи? Чи все вдавалося? Як себе рекламували?

– Перші рази, коли я виїжджав на прохання когось кудись підвезти, то взагалі не мав наміру таксувати. В той час я теж займався підприємницькою діяльністю – торгівлею. Пригадую, підійшла одна людина – завіз, друга, третя… Так все почалося. Брав дешевше, ніж колеги. Бачив, що елементарно можна було заробити на пальне. Далі почалися проблеми. Конкуренти почали «ставити палки в колеса». Перше, що вони зробили – пробивали колеса, згодом монтажною піною запінили вихлопну трубу. Третій раз здали у податкову, в результаті чого на мене був складений протокол. Далі були дзвінки з погрозами + здавали Сарненським ДАІшникам.

– Досвід роботи у Вас чималий. А чи траплялися за роки таксування якісь незвичні пасажири, скажімо, іноземці?

– Мені особисто іноземці не попадалися, хіба що росіяни (якщо їх можна назвати іноземцями). Щодо хлопців, то я вам не скажу, бо не знаю. Можливо, когось і возили.

 

 

– А неординарні історії були?

таксі забава

– Надто неординарних не було. За десять років ми вже звикли до нашого клієнта. Спочатку було незвично бачити, коли людей заносять у машину – не заводять чи приводять, а саме заносять. Пригадую, як чоловіка занесли в машину, ми приїхали до пункту призначення, його винесли, поклали на порозі біля хати і поїхали. Буває, що попадають клієнти з місць позбавлення волі, які  не завжди адекватно себе поводять. Їх таксисти трішки іноді і бояться везти. Був випадок, коли один і ножем розмахував у машині. Поки що, крім останнього випадку пов’язаного з Озером, все тихо і спокійно.

– Минулого року дійсно чи не увесь район приголомшив випадок, коли у Озері ледве не задушили Вашого колегу. Пройшов рік, на якому етапі справа?

– Слідство триває, як тільки справу доведуть до суду, лише тоді ми зможемо щось сказати. Справа принципова, Слава Богу, наші люди не постраждали,  і ми могли б і відступити. Однак, допустивши раз безкарність, таке може повторитися знову. Якщо винуватці не понесуть відповідного покарання, ми готові будемо звертатися і до Апеляційного суду. Тому надіємося на чесність нашого правосуддя.

– Професія таксиста відноситься до п'ятірки найбільш небезпечних. Ви не боїтеся за себе? Що використовуєте для самозахисту?

– Це питання стоїть у нас першочергово. На жаль, нині де не працює закон, там працює криміналітет. Переважна більшість із нас возить шматок якогось предмету для самозахисту на зразок дубинки, або газові балончики. Якщо раптом щось трапляється, по дзвінку ми усі збираємося. Таксувати у маленькому містечку безпечніше, адже своїх клієнтів ми знаємо в обличчя, а інколи можемо навіть впізнати по голосу. На сьогоднішній день у нас вільне володіння зброєю ще не узаконене. Якщо закон приймуть, то наші таксисти, певне, таки матимуть при собі травматичний пістолет.

– Скільки людей налічує колектив «Забави»?

– За підрахунками кількості заявок на таксі від клієнтів, на наше містечко має працювати 9 таксистів. Поки що нас є 7. Проте відсутність двох працівників на роботу не надто впливає.

– До речі, чому «Забава»?

– Свого часу роботу я розпочинав з продажу лотерейних квитків. Це був 1999 рік після училища, яке я закінчив за спеціальністю «Бухгалтер». Я пішов до Михайла Михайловича Пікторова, а він тоді співпрацював з МолодьСпортЛото (МСЛ), розповсюджував квитки. Я працював у нього на волонтерських засадах. Пізніше офіційно влаштувався у МСЛ. Виходив на великі свята в люди, де продавав білетики. У цих лотерейних квитках була лотерея «Забава». Самі квитки були з’єднані перфорацією, тобто, це була така велика довга стрічка. Ми робили з неї віяло. З ним я проходив у п’ятницю по базарі. Людина, яка бажала купити квиток, мене не знаючи, кричала: «Забава». Так я власне і став Забавою, а від цього пішла і назва служби таксі.

– Чи любите Ви вести розмови зі своїми пасажирами? Назвіть ТОП-3 тем, які найчастіше обговорюєте з клієнтами?

– У нічну пору доби таксі – це своєрідна «палочка-виручалочка» для людей. В першу чергу, я вважаю, що більшість таксистів має бути ще й своєрідним психологом. Комусь хочеться поговорити про наболіле, виговоритися нейтральній людині. Ми повинні підтримувати розмову, адже наші клієнти нам дуже важливі, і ми маємо в першу чергу поважати їх. Стосовно тем, то найбільше люди говорять про свої проблеми, далі про політику і автомобілі. Мені подобаються люди зі свідомими політичними поглядами. Інколи трапляються жінки, які, плачучи, щиро розповідають свої проблеми. Їх теж морально підтримуємо.

– А були жінки, які у дорозі намагалися фліртувати з Вами?

– У таксі в нічну пору доби буває що завгодно (посміхається). Звісно, були дівчата, які намагалися фліртувати, хтось робив це відкрито, а хтось заходив здалеку. Такі випадки непоодинокі. До чого призводив цей флірт у моїх таксистів, я не знаю.

– Скільки зазвичай у день маєте замовлень? Які дні є найприбутковішими?

– Вихідні дні найприбутковіші. В середньому вдень за 12 годин робочої зміни буває від 20 до 40 замовлень різного роду, як на села, так і на міста.

– Часто бувають виклики у віддалені куточки району. Якщо так, то куди?

– Ми на віддалені села не їздимо, такий принцип у нас вже давно. До Зеленого доїжджаємо, далі стоїть питання їхати чи ні за кожним працівником. Чому? По-перше, дуже погане дорожнє покриття. По-друге, особливо у вечірній час зазвичай таксі викликають люди напідпитку. Задля власної безпеки колеги відмовляються приймати таке замовлення у Озерці чи, скажімо, Телковичі, та й будь-куди у віддалені села. У разі чого ми навіть не зможемо швидко приїхати на допомогу колезі-таксисту (наприклад, колеса пробив чи поламалося щось). З самого початку діяльності люди звикли, що ми у віддалені кутки не їдемо. Єдині, хто дуже цьому дивуються – це приїжджі гості району.

– Багато хто нарікає на високі ціни, мовляв, не відчуваєте конкуренції. Що скажете з цього приводу?

– Так, організовано і офіційно працюємо тільки ми. Але крім нас є люди, багато хто їх називає «грачі». Це приватники, які їздять окремо, працюють самі на себе. На сьогоднішній день це біля 5 машин. Тому конкуренція як така є. Вона зникає лише у нічну пору доби. А щодо цін, то ми й так намагаємося їх без потреби не підвищувати. Кожну свою ціну ми можемо обґрунтувати. Зараз працівники на шиномонтажі часто більшу зарплату отримують, ніж таксисти.

– Що входить у формування ціни?

– Стан дорожнього покриття, вартість пального, вартість роботи таксиста за годину.

– Часто трапляються випадки, коли клієнт не розплачується?

– Це буває досить часто. В такому разі номер телефону, з якого був здійснений дзвінок, ми заносимо в чорний список. А бувають такі, що все одно телефонують з інших номерів. Тому прийняття закону про те, що можна мати лише дві сім-карти, прив’язані до одного паспорту, було б для нас дуже доречним.  Якщо людина винна кошти, то ми не виїжджаємо до тих пір, поки клієнт не дасть підтвердження в телефонному режимі, що з нами розрахується. Якщо це хтось із постійних, знайомих клієнтів, людина може розрахуватися в кінці поїздки, незнайомі клієнти оплату здійснюють наперед. Адже було таке, що довозимо до пункту призначення, людина відкриває двері, каже: «Запиши мене, бо в мене зараз немає», – і йде собі.

– Хто, як не таксисти і водії маршруток, знають про розчищення та посипання доріг у районі. Це питання актуальне і сьогодні. Випало чимало снігу, як ви оцінюєте роботу райавтодору?

– Інколи буває, що ми першими прокладаємо дороги до населених пунктів. Дорожники упродовж цього і минулого року оперативно розчищали дороги хіба на початку зими і зараз, в кінці. Так, почистили по селищу, чого не зроблено у багатьох населених пунктах. Але гостро постала проблема із заметеними дорогами у Жовкинях та Жолудську. Посипання доріг взагалі оцінюю в 0. Минулого року краще це робили.

– Чи є у Вас певні вимоги по прийняттю на роботу?

– Чесність, порядність, бажано комунікабельність, обов’язковий досвід водіння автомобіля. При прийнятті проводиться стажування, кожен працівник отримує карту селища. Таксист повинен бути терплячим, добрим. У нас були випадки, коли люди переплачували, у нас це все на балансі, і при наступній поїздці ми це враховуємо. Часто у нас гублять гроші, телефони, інші особисті речі. В нас діє принцип: «Нам чужого не треба», тому ми все повертаємо. Ми вдячні за елементарне «дякую», інколи воно як ніколи може підняти настрій.

– Днями таксисти відзначатимуть своє свято. Що побажаєте своїм колегам?

– Здоров'я, терпіння, добрих, ввічливих і побільше культурних клієнтів. Ну і як – то кажуть: «Ні гвіздка, ні жезла».

– Ми приєднуємося до вітань. Бажаємо усім працівникам служби таксі добробуту, невичерпної енергії, міцного здоров’я, подальшої успішної та безаварійної роботи! Нехай дорога буде легкою, «залізний кінь» – міцним, а вдома завжди чекають рідні та близькі!

Спілкувалася Ольга ПЕШКО.


 Таксі "ЗАБАВА": в бізнес каталозі!

Прочитано 254 разів
Top