Всі новини

Паровоз із 60-х зібрав юрби (+фото)

Паровоз із 60-х зібрав юрби (+фото) - 5.0 out of 5 based on 1 vote

Упродовж трьох днів шляхом нашої вузькоколійної залізниці їздив справжнісінький паровоз. Не звичний для ока тепловоз, який упродовж тижня курсує від Антонівки до Зарічного та навпаки, а старий німецький паровоз ГР-280 на вугіллі.

Такі ходили тут востаннє десь у 60-х, доки їх не замінили тепловозами, тож багато хто бачив таке диво лише у кіно.

Ще задовго до свого прибуття на станцію паровоз видавав лише йому притаманні сигнали та випускав у небо цілі хмари густого біло-бурого пару. Подивитися на таке диво мав змогу кожен охочий, а 6 жовтня -  ще й відчути себе повноцінним пасажиром раритетного поїзда. Паровоз приїхав до нас аж з Гайворона, з Одеської залізниці, а все для того, щоб покатати туристів-іноземців, місцевих, а ще – привернути увагу до цінності нашої вузькоколійки та туристичних перспектив «кукушки». ГР-280 ще з 50-го року минулого століття. Такі після війни Німеччина  випускала для Радянського Союзу як компенсацію за наслідки війни. До слова, нині в Україні таких лише два робочі паровози.  

Аби зорганізувати такий захід, добряче поклопотатися довелося австрійцеві Вольфраму Венделіну та його команді помічників. Саме Вольфрам став ініціатором туристичної атракції, звісно, не без підтримки. Упродовж однієї з поїздок він розповів усю історію появи паровоза ГР-280 на вузькій колії Антонівка-Зарічне.

- Це, мабуть, 17-ий подібний тур за останні 10 років, до якого я причетний у ролі організатора. Та ці 3 дні мають особливе історичне значення, бо тут такі паровози точно не їздили упродовж останніх 40 років, - натхненно ділиться Вольфрам, потішений організованим заходом. – Треба сказати велике спасибі міністру інфраструктури України Володимру Омеляну, начальнику сектору з питань збереження залізничної ретро-техніки (у складі Департаменту корпоративної соціальної відповідальності ПАТ «Укрзалізниця») Владу Плахотнюку, першому заступнику міністра інфраструктури та в.о начальника УЗ Євгену Кравцову, керівнику паровоза та начальнику Гайворонського депо Омеляну Свідруку, підрозділам Одеської та Львівської залізниці, заступнику голови асоціації збереження вузькоколійок України Дмитру Бабаріці та усім-усім, хто допомагав з організацією цього пілотного проекту!

Не збитковий, але й не прибутковий

Як повідомлялося раніше, 4 та 5 жовтня раритетним паровозиком подорожувала група туристів з Австрії, Німеччини, Польщі, Угорщини, Нідерландів, а також поціновувачі залізничного туризму зі спільноти «Добре поїхали». За словами Вольфрама, усі разом вони відшкодують триденну оренду паровоза, вагонів та користування інфраструктурою, проте остаточного рахунку ще нема, за додаткові ж квитки ним особисто сплачено 17000 грн. Подорож для місцевих 6 жовтня повністю оплатив Вольфрам, а «Укрзалізниця» в свою чергу усіляко сприяла в організації такого заходу у питаннях транспорту. Каже, що триденний рейс ГР-280 для організаторів не збитковий, проте й не прибутковий.

 https://34300.info/

https://34300.info/

- Паровозна поїздка шляхом вузькоколійної залізниці «Антонівка-Зарічне» була чудовою, - розповідає поціновувач наших вузькоколійок Вольфрам Венделін. - Після провального проекту на Боржаві тут було все добре. Бо ж на Закарпатті потяг виконав кілька рейсів непідготовленими шляхами і отримав купу технічних несправностей. Були проблеми з котлом та іншими агрегатами, а тому потяг повертався до Гайворона, де вже мав залишитися. Дякуючи фахівцям в депо Гайворон та ентузіастам, які дуже люблять свою справу та є справжніми експертами, паровоз вдалося відремонтувати за тиждень, аби й на Поліссі місцеві мали змогу побачити на власні очі пам’ятку історії та згодом і покататися на ній.

 Розумієте,  загальна проблема таких туристичних подорожей – те що вони постійно під загрозою зриву. Це ж конструкції із старими та новими елементами, бо деякі з них нереально знайти, а ще – бюрократизм, спроби саботажу. Тому й рекламу про такі подорожі робити складно: як рекламувати те, що ще не готове до кінця? Проте поряд з цим є й величезна підтримка у поширенні такого досвіду, тож за це точно варто боротися. Я вважаю, що такі раритетні паровози мають бути доступними для всіх, а не стояти десь у якомусь депо.

Паровоз нам спочатку не хотіли давати, але ж якщо є замовники, то чому б не віддати його у туристичне користування? Якби ж ви бачили, скільки людей зібрав цей паровоз! Коли ми їхали паровозом, деякі молодики з навколишніх сіл їхали поруч на мотоциклах і все знімали. На кінцевій станції у Зарічному близько 150 осіб чекали на паровоз до самих сутінків, не зважаючи на те, що потяг спізнився аж на 3 години! Темно, мряка, холодно, а вони стояли і чекали, вітали нас. Це дуже важливо, що інтерес до таких заходів у населення є.

Із спрощенням бюрократичного процесу допомагав сектор з питань збереження залізничної ретро-техніки. Підписував наказ, без якого все це було б неможливим, член правління ПАТ «Укрзалізниця» Желько Марчек, за що і йому велике спасибі.

 https://34300.info/

https://34300.info/

https://34300.info/

Все почалося зі старих фото

Вольфрам разом із друзями з України готувалися до такого туру близько 2 місяців. Це і довгі перемовини, офіційне листування, і ремонти, бо ж постійно була загроза, що усе зірветься. Для естетики замовили фарбування вагонів у темно-зелений із жовтою лінією, щоб зовні усе якомога більше відповідало тому стану речей, коли такі паровози ще ходили коліями. І хоч вагони не історичні, проте пофарбованими виглядають краще.

Через проблемний проект на Закарпатті Вольфраму довелося змінювати програму поїздки, через що втратили півгрупи туристів, які попередньо мали бути у поїздці. Та згодом змінили план туру раритетним паровозом та дуже швидко знайшли нових учасників. А все тому, що у Вольфрама Венделіна в Україні дуже широке коло знайомств та друзів. Все почалося ще з книг про українські  вузькоколійки. Вольфрам написав їх аж три, тому й так скрупульозно відноситься до усіх деталей туристичної подорожі та відмінно володіє технічними поняттями. Досліджувати вузькоколійки австрієць почав багато років тому, коли натрапив на старі красиві фотографії з вузькоколійками. Вольфрама зацікавила їх історія, а оскільки до розпаду Радянського Союзу інформацію про них було складно дістати, почав складати їх історію сам – читати відповідні книги, розпитувати у місцевих. Тоді ж закохався у мелодійну мову, щирість хороших людей, автентичну, непорушену людським слідом природу України.

Згодом почав організовувати такі туристичні поїздки для зацікавлених друзів, нині ж організовує їх 1-2 рази в рік. На цьому зовсім не заробляє, радше витрачає, проте дуже вболіває за те, щоб таке унікальне явище вузькоколійок в Україні було збережене. Вольфрам каже, що в Австрії теж є вузькоколійки, раритетні поїзди, проте там не так цікаво, бо ситуація інша, та й диких самобутніх пейзажів немає.

Теплий прийом та незручна інфраструктура 

Поліською мандрівкою Вольфрам задоволений. Бо окрім поїздки паровозом, туристи мали змогу насолодитися нашою крайовою автентикою.

- Упродовж шляху ми зупинялися для фото разів  з 20. Всюди нас дуже гарно зустрічали місцеві – у колоритних українських костюмах, з піснями та танцями у супроводі музик, гарно частували нас смачними справами. Рибний суп у Білій, юшка у Володимирці – спасибі усім за такий теплий прийом, після якого сюди хочеться повертатися, - говорить Вольфрам Венделін. – Шкода лише, що тут зовсім нема туристичної інфраструктури. Звісно, тут є агросадиби, це чудово, проте у них нереально розмістити таку велику туристичну групу. Агросадиби – то відпочинок для компанії друзів чи сімей, але не для груп туристів. Нам довелося їхати з Зарічного аж у Сарни у готель, щоб заночувати, а зранку – знову до Зарічного. Дорога ж не дуже добра, далеко, та й незручно. Найбільше ж сподобався усім на поліській вузькоколійці міст у Млинку – то дуже гарне місце. В Антонівці ж групу гостинно приймала родина Мельників – за що їм теж велике спасибі.

Власне, туристам поїздка сподобалася. Ось який відгук про поїздку опублікував у соцмережі начальник Сектору з питань збереження залізничної ретро-техніки (у складі Департаменту корпоративної соціальної відповідальності  ПАТ «Укрзалізниця») Влад Плахотнюк:

«На станціях був шалений прийом, подивитись на поїзд з паровозом приходили люди старшого покоління, ветерани-залізничники, школярі, представники влади. У Володимирці зустрічали хлібом-сіллю та народними піснями. Дякую Людмилі Босик! Проїхатись у поїзді прийшли школярі з своїми вчителями, на станції паровозна будка була повна від бажаючих подивитись, як там все працює, вуха закладало від постійних гудків.

Як підмітили Гайворонські паровозники Омелян Свідрук (начальник депо), Сергій Кепський та Олександр Піхович, паровоз немов радів доброзичливості та гостинності людей та відпрацював без жодних зривів.

Після поїздки паровоз було завантажено на платформу та найближчими днями він повернеться додому.

Під час туру було обговорено ряд важливих питань щодо подальшої співпраці та проведення подібних заходів на наступний рік, а також створенні проектів з розвитку вузькоколійок. 
За проведення поїздок хочу подякувати всім причетним залізничникам та ентузіастам, особлива подяка родині Мельників з Антонівки - Людмилі, Олександру, 
Grisha Melnik та Яні - те, що ви робите для розвитку залізниці та краю, заслуговує на велику повагу та підтримку».

До слова, у день останньої туристичної мандрівки місцеві мали змогу побувати у кабіні машиніста, «потутукати» у гудок, поїсти смачної юшки біля перону у Володимирці та сфотографуватися біля раритету. Дехто і вдягнувся у стилі ретро, як-от наприклад наші журналісти.

Цікаво, що у Сербії існує подібний об’єкт з подібною історією. Зветься він Шарганська вісімка (серб. Шарганска осміца / Šarganska osmica). Це унікальна історична вузькоколійна залізниця в Сербії, популярна туристична пам'ятка, входить в число так званих «Семи сербських чудес».

У 1974 році її довелося закрити через низьку рентабельність, проте в 1998 році влада вирішила відновити її, зробивши туристичною визначною пам'яткою. Перший час реставраційні роботи здійснювалися виключно групою ентузіастів, вони привернули до себе увагу громадськості і змогли налагодити фінансування з різних джерел, в тому числі проект взяли під свій контроль Міністерство туризму Сербії і головна залізнична компанія країни «Сербські залізниці». В результаті в 2003 році відкрився туристичний маршрут «Шарганская вісімка» протяжністю 15,5 км.

Сьогодні дорога перетворилася на повноцінний музейно-туристичний і архітектурний комплекс, кожен день тут проходять по 3-4 ретро-склади з пасажирськими вагонами, по сербській території через чотири станції (Мокра-Гора, Ятаро, Голубичі, Шарган-Вітас), і раз в тиждень поїзд заходить в Боснію. Поїздки здійснюються тільки в літній час. На зворотному шляху склад періодично зупиняється, щоб туристи змогли сфотографувати найбільш мальовничі місця (за інформацією Вікіпедії).

Вікторія Черпак.

Прочитано 331 разів
Top